ГАЙДЕБУРОВ В’ячеслав Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Журналіст, поет, публіцист, літературний критик.
З сім‘я священика. Брат, Гайдебуров П., – письменник, видавець. За сімейними переказами, пред-
ки Г. – кошові отамани Запорозької Січі.
Народився 3 (15) 1850 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Звів рахунки з життям 14 (26) лютого 1894 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-
Петербург РФ).
Закінчив Миколаївську гімназію (1869), Петербурзький університет.
Впродовж 14 років допомагав старшому братові редагувати газету «Тиждень» та додатку до неї –
«Книги «Тижня». Коли того не стало, самостійно очолив справу. Проте тривало це недовго –
усього півтора місяці.
Друкувався в газеті «Тиждень», журналі «Природа і мисливство».
Перу Г. належать статті про М. Ф. Достоєвського, М. Ю. Лермонтова, М. О. Некрасова, М. Є.
Салтикова-Щедріна.
Писав дуже багато, але під численними псевдонімами, тому творчість нашого земляка майже
невідома.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Ф. Достоєвський, Л. Толстой, М. Некрасов, М.Салтиков-
Щедрін, В. Соловйов, О. Брянцев та ін.
***
БЕЗ БРЕХНІ
, з творчого кредо В. Гайдебурова
Писати без брехні.
НЕ ГОВОРИ, ЩО ТИ ПІДЕШ В МОГИЛУ, з вірша В. Гайдебурова «Тьмяно світить сонце», присвяченого М. Некрасову
Не говори, что ты сойдешь в могилу
Никем не оценен и не любим,
Что бесполезно ты растратил силу,
Что ты народу был чужим.
Нет, Родина стоит неизмеримо
У твоего одра и шлет привет Тебе,
Наш горячо любимый,
Наш истинный, народный наш поэт...
МЕНЕ ПЕРЕКОНАВ, з листа Г. Достоєвської К. Случевському від 24 липня 1887 р.
Вельмишановний Костянтине Костянтиновичу!
Пробачте, що мій лист приходить так пізно: з розмови з Гайдебуровим я зробила висновок, що Ви
негайно після повернення відправитеся до села, і лише тепер Гайдебуров мене в цьому переконав
у помилковості такої думки.
Дуже мене заспокоїла Ваша відповідь йому: ми були в надзвичайному утрудненні, чи посилати
Його Вищості вітальну телеграму чи ні, оскільки Школа не мала права цього зробити без дозволу
єпархіального начальства, я ж сама не посміла послати, боячись, щоб це не сприйняли за
фамільярність чи настирливість.
Сердечно вдячна і віддана Г. Достоєвська.
Ялта, до запитання.
СВІДОК ПОХОРОНУ НЕКРАСОВА, з інтерв’ю Т. Глушкової О. Мраморнову
Чи знаєте ви, як проходили похорони Некрасова, які зібрали тисячі і тисячі тодішньої «безбожної»
молоді? Крім того, що був дотриманий весь православний ритуал церковного відспівування (про
що свідчить і Достоєвський ), люди всі вісім верст до цвинтаря, в жорстокий мороз, несли на
руках труну Некрасова, а натовп, що ніс попереду вінки, розповідає Гайдебуров, «весь шлях –
хором чоловік в двісті – співала «Святий, Боже», і співала так старанно, що я боюся, як би
більшість їх не захворіли дифтеритом».
Була там з своїми вінками і «Земля і воля»...
ДОБРІ СТОСУНКИ З ДОСТОЄВСЬКИМ, з дослідження Л. Яковлєва «Скорботний аркуш»
Страхов досить точно передає описану в медичних дослідженнях різку зміну настроїв у
епілептиків – від солодкуватої сентиментальності до неспровокованої злісності. А в «незручних» і
тому не включених в трафаретні підбірки мемуарів про великого письменника спогадах І. Янжула
і Л. Оболенського Достоєвський і зовсім предстає класичним епілептоїдом, створюючи скандали
«на порожньому місці».
І. Янжул згадує як на обіді у Гайдебурова під час легких закусок і розмов, котрі ні до чого не
зобов’язують, про гриби і овочі «раптом (!) пролунав різкий і дещо верескливий голос Ф. М.
Достоєвського», який затіяв «найдратівливішим і злим тоном» недоречну суперечку про переваги
садівництва над городництвом.
ЗНАЙДЕНО МЕРТВИМ, з замітки в газеті «Новий час» від 15 (27) лютого 1894 р.
Сьогодні, о 8 годині ранку, знайдений мертвим у власній постелі в кімнаті будинку №5 у Свічному
провулку дворянин В’ячеслав Гайдебуров, 42 років. У залишеній покійним записці від повідомляє, що отруївся ціаністим калієм. Причину самогубства покійний пояснює сумом, що оволодів ним
після смерті брата, письменника… П. О. Гайдебурова, який помер нещодавно і якого він гаряче
любив.
В. О. Гайдебуров не мав власної родини і вів холостяцьке життя. В його паперах знайдено заповіт, у якому зроблено розпорядження щодо залишених ним грошей та майна.
Последние комментарии
47 минут 37 секунд назад
50 минут 34 секунд назад
11 часов 41 минут назад
11 часов 44 минут назад
1 день 26 минут назад
1 день 3 часов назад