НАРБУТ Георгій Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник-графік.
З поміщицької родини. Брат, Нарбут В., – письменник, критик.
Народився 14 (26) лютого 1886 р. на х. Нарбутівці Глухівського повіту Чернігівської губернії
Російської імперії (нині – Глухівський район Сумської області України).
Помер 23 травня 1920 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Похований на
Байковому цвинтарі.
Закінчив Глухівську гімназію (1896-1906), навчався в Петербурзькому університеті (1906),
майстернях І. Білібіна (1906-1907), Є. Званцевої і М. Добужинського (1907-1909), Ш. Холлоші
(1909).
Працював канцелярським служителем департаменту герольдії Сенату (1915-1916). ректором
Української Академії мистецтв (1919-1920).
Лауреат Золотої медалі Лейпцігської міжнародної виставки друку і графіки (1914).
Член комітету об’єднання «Світ мистецтва» (1916).
Член підкомісії з укладення списків предметів мистецтва, які підлягають поверненню з РСФРР в
Україну (1918).
Активний учасник заснування Української Академії мистецтв (1917).
Доробки Н. експонувалися на міжнародних виставках в Брюсселі, Лейпцигу, Петербурзі, Празі, Римі.
Як художник дебютував ілюстраціями до «Пісень про Роялда» (1903)
Перу нашого земляка належить брошура «Герби гетьманів Малоросії» (1915).
Вперше його малюнки експонувалися на сільськогосподарській виставці в м. Глухів і були
удостоєні грамоти повітового земства (1904).
Потім настала черга ілюстрацій до «Руслана і Людмили» О. Пушкіна (1904), казок «Журавель і
Чапля», «Як гриби воювали», «Теремок», «Дерев’яний орел», «Ведмідь», «Як миші кота ховали», казок Андерсена (1906-1909), до байок І. Крилова (1911-1912), до «Статуту ордена св. Георгія»
(1913), до російського каталогу і альбому на Лейпцігській виставці (1914), книги Г. Лукомського
«Старовинні обійстя Харківської губернії» (1915), циклу алегоричних композицій на теми першої
світової війни (1914-1915), ескізів гривень, поштових марок, цінних паперів, військових мундирів
Української армії, нової геральдики Української Народної Республіки, Української держави, 15
композицій до «Української абетки» (1917-1918), ілюстрацій до «Енеїди» Котляревського,
обкладинок до журналів «Мистецтво», «Сонце праці», «Народне господарство України», «Зоря», книг, низки екслібрисів (1919).
Звична техніка Н. – акварель, туш. Роботи відрізняються чіткістю контурного малюнка і
декоративністю композицій, його манері притаманні тонка стилізація мотивів ампіру і
використання суцільних чорних силуетів.
Виконував замовлення багатьох петербурзьких і московських видавництв, серед яких товариства І.
Ситіна, Й. Кнебеля, М. Вольфа, «Освіта», «Шипшина», «Пантеон».
Наш земляк першим в Україні проголосив принцип архітектурної побудови книги як єдиного
цілісного мистецького організму.
Допомагав у збиранні матеріалів, що започаткували музей, який невдовзі перетворився у Музей
українських діячів науки та мистецтва.
Геральдичні матеріали Н. зберігаються в Гербовому музеї Санкт-Петербурзького відділення
Центрального державного історичного архіву РФ.
Значна частина творів Н. зберігається в Харківському художньому музеї.
До 120-річчя з дня народження видатного художника Національний банк України випустив в обіг
ювілейну двогривневу монету «Георгій Нарбут» (2006).
До цієї ж дати у м. Херсон була розгорнута виставка творів видатного графіка, доповнена показом
книг, журналів, обгорток з приватної колекції одесита Тараса Івановича Максимюка (2006).
Серед друзів та близьких знайомих Н. – Д. Митрохін, І. Білібін, Д. Щербаківський, О. Бенуа, М.
Добужинський, М. Реріх, В. Модзалевський, Г. Лукомський, М. Мурашко, Й. Кнебель, Ш.
Холлоші, Є. Лансере, К. Петров-Водкін, М. Грушевський, І. Стешенко, С. Тройницький, О.
Остроумова-Лебедєва, С. Тройницький, О. Шарлеман, М. Бурачек, В. Кричевський, М. Бойчук, Р.
Лісовський, Л. Лозовський, М. Кірнарський, А. Середа, П. Ковжун та ін.
***
УСІМ,
з творчого кредо Г. Нарбута
Сонцю, зіркам і місяцю, дітям всім у всій країні.
ТЯГЛО... ДО ВОРОГА, зізнання Г. Нарбута
Писання Олександра Бенуа про мистецтво тягли мене, мов якесь сяйво, з рідного кутка на
Глухівщині до Півночі, де великим ворогом Вкраїни був «город заложен».
СКІЛЬКИ ПОРОГІВ Я ОББИВ, зі спогадів Г. Нарбута
Без протекції, без листа від відомого вже майстра до видавця не сунься – майже ніколи нічого не
вийде.
Скільки я оббив порогів у Вольфа, Маркса й інших петербурзьких видавців! Відповідь одна:
– Роботи були б придатні, якби на нашу тему... Коли буде робота, напишемо... Залишіть адресу.
Потім чекаєш, чекаєш і ніколи ніяких пропозицій.
ДОПОМОЖІТЬ ЗАРОБИТИ БОДАЙ КОПІЙЧИНУ, з листів Г. Нарбута О. Бенуа
Вельмишановний Олександре Миколайовичу!
Насамперед приношу вибачення за те, що Вас турбую.
…У мене з батьком вийшли великі неприємності. Я виїхав до Петербургу і вирішив прожити як-
небудь, ніж слухати докори батька. Тепер мої фінансові справи не з блискучих.
Може мені можна хоч куди-небудь прилаштувати деякі свої малюнки. Ви, ймовірно, знаєте як це
важко невідомому художнику без солідної рекомендації. Тому я звертаюся до Вас із проханням: чи не допоможете мені в цій справі?
Може Ви дістанете мені яку-небудь роботу (обкладинки чи що-небудь у цьому роді). За що буду
Вам дуже і дуже вдячний.
Чи не призначите Ви мені час, коли б я міг поговорити з цьому питання з Вами особисто?
…Я готую ілюстрації до декількох книжок (дитячих) для вид. Й. Кнебеля у Москві. Малюнки в
одній з цих книг я вже давно вирішив присвятити Вам і тепер прошу на це дозволу...
Я вам так вдячний за все те, що Ви, стороння для мене людина, зробили. Я перед Вами у
великому, великому боргу і не знаю, як мені Вам дякувати...
ПРАЦЮВАВ БЕЗ ЕСКІЗІВ, з дослідження С. Білоконя «Георгій Нарбут»
Життя Нарбута тривало 34 роки, і він пішов з нього, ледь піднявшись на вищу ступінь художнього
творення. Він був не просто гарний чи цікавий художник. Його роль у мистецтві особлива.
…Він накинувся на першоджерела. На гравюри Г. Левицького й О. Козачківського, золоті і срібні
оклади Києво-Печерської лаври, орнаменти грамот і портретів, шиття. Робив виписки зі старих
актів...
…Ясність художнього мислення була особлива. З натури працював він мало, замальовок не
любив. Якщо якесь зображення його цікавило, йому було достатньо декількох хвилин в нього
вдивитися, аби запам’ятати назавжди. Не дивно, що Нарбут працював без ескізів, майже не
підправляючи свої композиції. Вони виходили відразу готовими… Причому любив при цьому
розмовляти чи, в гіршому випадку, сам щось бурмотів або декламував.
…Захоплювався Нарбут і таким рідкісним нині, але звичним в старих садибах різновидом графіки, як силует. Він виконав портрети чи не всіх друзів і знайомих.
ПРОСОЧЕНИЙ ІСТОРІЄЮ, зі спогадів М. Лернера
Особливо тонко відчував Нарбут історію. Він не тільки любив працювати на історичні теми: він
весь історичний, історією вихований і просочений самий пафос його.
ЧУДОВО ЗНАВ ГЕРАЛЬДИКУ, зі спогадів Г. Лукомського
Він знав також геральдику, палеографію, історію і чудово розбирався в усіх питаннях бібліографії, яка його цікавила.
…Я сподівався допомогою Н.[арбута] оживити російську геральдичну творчість.
ПЕРЕДБАЧИВ ШТРИХОВЕ КЛІШЕ, з книги Е. Голлербаха «Нарбут, його життя і мистецтво»
Нарбут усвідомлював себе художником, котрий вступив у тісний союз із друкарями, і виробив
особливі прийоми малюнка у передбаченні штрихового кліше. Він правильно враховував всі
особливості типографської техніки і намагався спрощувати власні композиції.
НЕОСЯЖНИЙ ТАЛАНТ, з оцінки творчості Г. Нарбута І. Білібіним
Георгій Нарбут величезний, цілком неосяжних розмірів талант, котрого я вважаю за
найвидатнішого, найбільшого з російських графіків.
ТРЕБА БУТИ ГЕНІЄМ, з оцінки ілюстрації Г. Нарбута «Феєрверк» М. Мендесом
Треба бути генієм, продовжувачем Дюрера і Рембрандта, аби таким звичайнісіньким способом, як
чорна туш на білому папері, передати глибоко хвилюючий задум, в якому з болем душі, відомим
Шевченкові, виразити одчайдушний момент історичної драми цілого народу!
СПРАВЖНІЙ ЧАРІВНИК, зі спогадів С. Чехоніна
Якби я не спостерігав за його роботою годину чи дві, можна було б подумати, що це добрі
чарівники за нього виконали...
БАЖАВ МАСКАРАДУ, з книги М. Добужинського «Спогади про Нарбута»
З Нарбутом я познайомився у Білібіна, здається, на початку 1908 р. Тоді вже ми всі знали, що в
Білібіна оселився студент, який приїхав…з вокзалу прямо до нього як шанувальника, аби вчитися
під керівництвом улюбленого майстра.
…Його смак і майстерність прогресували надзвичайно швидко, і за яких-небудь три роки він став
дійсно сучасним майстром. Він засвоїв і сприйняв дивно легко те, що називається стилем, що
дається тільки особливим внутрішнім чуттям, чому не можна навчити і що, безсумнівно, є щирий і
вроджений дарунок.
…З яким величезним знанням, смаком і талантом він користався архітектурними мотивами у своїх
композиціях. Він мріяв і про те, щоб хоч колись здійснити реально свої архітектурні витівки, що-
небудь побудувати, і довго носився з ідеєю перебудови своєї Нарбутівки, куди він їхав щоліта.
…Його завжди тягло до «маскараду». Ця театральна жилка позначилася уже в перші роки
перебування в Петербурзі, коли він, не звертаючи уваги на жарти, ходив у сюртуку покрою
буцімто 1830-х років і запустивши баки і зачоси на скронях. …Він був завжди ...радий можливості
безкарно викидати різні штуки. Здається, навіть брав участь у лові городових і один раз спалював
разом з юрбою аптечного орла.
СПРАВУ ПРОДОВЖИВ СИН, з веб-порталу Української Православної Церкви
Піти, не залишивши й сліду. Не доказати, не доспівати, піти і все. Чи гідно це митця? Має щось
жити після... Нагадувати, надихати, навчати чогось, продовжуватись у комусь.
Для Георгія Нарбута то був лише початок, принаймні середина творчого шляху. Та тридцять п’ята
весна провела межу, до якої він жив, трудився, плекав нові задуми. Після неї – все те, що
залишилось. Ілюстрації, портрети, сім’я...
…Нарбут став для багатьох поколінь українських графіків орієнтиром і духовним наставником у
виробленні свого стилю. Пішов за ним мистецькими стежками і син, Данило Георгійович.
…Коли дивишся на «Козака Мамая», «Десятинну церкву», «Диво – Софію Київську», «Запорізьку
Січ» – полотна Данила Георгійовича Нарбута – віриш, що талант батька продовжився і по-
своєму розвинувся у нащадкові. Олівець, що не встиг був за короткий вік стертися в руках
Георгія Івановича, заточив та вправно тримав Нарбут-молодший, провідний майстер української
сценографії, народний художник України, лауреат Шевченківської премії. Особливістю його
творчості є знання традицій українського народу, козацького побуту, устрою на Січі. Як і батько, усією душею любив рідну землю, у своїх роботах відтворював, беріг її минувшину.
Последние комментарии
1 день 8 часов назад
1 день 17 часов назад
1 день 22 часов назад
2 дней 58 минут назад
2 дней 5 часов назад
2 дней 6 часов назад